Віджимання у вільному переказі

31

Викладачів тут часто лають і не сказати щоб незаслужено, хоча… загалом, мій робочий контингент — найбільш багатообіцяючі молоді люди: абітурієнти та першокурсники. Мені від них потрібні письмові роботи, зроблені за певними правилами. Це дає: а) необхідні знання та вміння, б) об’єктивну оцінку цих знань-умінь. Я просто навіть фізично не можу визначити наявність знань та вмінь і, тим більше, оцінити їх при відсутності письмової роботи. Тому що мій предмет — письмовий по самій своїй суті. І щоразу на початку курсу я чесно кажу: ні письмових робіт — не буде й атестації. Всі кивають. Починаємо працювати під мантри: «Всім все зрозуміло? Які є запитання? Питайте, якщо щось незрозуміло!» Всім все зрозуміло.

І ось проходить скільки-то колов часу, і я, звичайно, починаю цікавитися: а де ж письмові роботи? Люті банальності типу «забув» пропускаю. Далі йде екзистенціальна філософія:

— Я втомився.

— Я не встиг.

— Я не зрозумів.

ОК, тоді потрібні інші письмові роботи: довідки від лікарів, записки від батьків, скарги на мене… ні-Ні, це не мені! Це адміністрації навчального закладу. Хоча я теж людина, і мені все зрозуміло. Крім ось цього театру абсурду:

— Запитаєте мене усно, я вчив!

Цікаво, викладачам креслення теж таке кажуть? Або, припустимо, спортивним тренерам?