Три літери під ногами

30

Кожен день по дорозі на роботу я купую гарячий сендвіч. Їм по дорозі, помахуючи кейсом. Доївши, я промокаю губи серветкою, загортаю в неї упаковку від сендвіча і викидаю отриманий грудку на сходи, що ведуть в невеликій підвальчик, геть ігноруючи масу розташованих навколо урн.

Ні, я не свиня — навіть навпаки. Зрозуміло, у звичайній ситуації я викидаю сміття в урну. Але, бачте, в підвальчику розташовується якась організація, яка чомусь вирішила, що їй дозволено прикрасити своєю рекламою асфальт по всій окрузі. Не знаю, для кого як, але для мене реклама на асфальті не особливо відрізняється від слова із трьох букв, виконаного маркером на стіні: так само дратує і настільки ж спотворює вигляд міста. Подібна реклама для мене є сміттям. Саме ці люди вважають можливим смітити своєю рекламою під моїми ногами, то і я вважаю можливим викинути своє сміття їм до входу. А відкриють кватирку — швырну недоїдки прямо в неї, порадую свиней-граффітистів.

Втім, у нашому районі високообдаровані свині працюють далеко не в одній конторі — до всіх з сендвічами не перебуваєш. Але і це поправимо: через пару-трійку днів я перепишу намальовані біля виходу з метро телефони і, Екшн шовши до офісу, опублікую їх у безлічі служб безкоштовних оголошень завлекательными темами: «Віддам у добрі руки кошенят породи шотландська висловуха», «Куплю волосся від 30 см, можна фарбовані», «Продам „Хельгу“ за 750 рублів, самовивіз».

Свиней треба задовбувати. Приєднуйтесь.