Кінець робочого дня, тиша. Сиджу, про покупців історії 2009 року почитую, ностальгую.
Входять двоє: клієнт і його компанія.
— Чи є у вас налокітники? — запитує синьйора.
Згортаю «задолбалей», йду до вітрини, попутно задаючи навідні запитання. Дістаю товар, розкриваю, демонструючи цікаві характеристики, розповідаючи про особливості, помацати даю.
— Так у вас є налокітники? — повертаючи мені специфічно виглядає виріб, уточнює синьйора.
— А це що? — не втримавшись, киваю на предмет в її руках.
— О… — і двоє ліниво розчиняються в тумані буття.
