Капілярний ефект

54

Погрози суїцидом, говорите? Прислухатися, мовляв, треба до кожного, а то раптом і правда повіситься-втопиться? Ну, що я можу сказати — правда ваша, товариші. Треба. Питання, як завжди, в методах.

Була (втім, вона й зараз є) у мене в туманній неформальній юності приятелька Аська, характерна така пацанка, дарма що з косою до пояса і чудовим літературним хистом. А ще у мене тоді ж був бойфренд, специфічний такий юнак. Після того як пройшла закоханість, стало ясно, що я мала справу з банальною істеричкою чоловічої статі, а істеричність виражалася як раз в тому, що юнак всім зустрічним і поперечним погрожував суїцидом, причому найбільш привабливою йому здавалася загроза порізати вени. Поки він зустрічався зі мною, я вірила і нервувала. Хлопець радів, що отримав жадане увагу, і палив напалмом. Коли мене остаточно дістало і я дала юнакові від воріт поворот, він почав клеїтися до Асьці, використовуючи ті ж методи (інших не знав).

Аська, на відміну від мене, у тому ж віці в силу середовища і виховання не була вже недосвідченої домашньою дівчинкою з хорошої сім’ї і обросла тим самим здоровим цинізмом. Тому на чергове «якщо ти мене не полюбиш, я поріжу вени» вона просто видала юнакові лезо і сказала: «Ріж». Юнак офігел і почав щось мимрити. Аська продовжила: «Ну ріж, ти ж обіцяв, відповідай за базар». Юнак довго, невпевнено дряпав лезом зап’ясті. Нарешті він видавив крапельку крові і пред’явив її Асьці. Та озирнула його повним презирства поглядом і видала: «Ти ж збирався вени різати, а не капіляри!»

Погрози суїцидом від юнака більше не чули.

Рекомендую.